вівторок, 23 лютого 2016 р.

Наші цікавинки

презентація жовква
                           МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  Й  НАУКИ  УКРАЇНИ
В  І  Д  Д  І  Л    О  С  В  І  Т  И
СОКОЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ВЕЛИКОМОСТІВСЬКИЙ ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Всеукраїнська  історико-географічна експедиція учнівської молоді  ”Історія міст і сіл України”
   Проект  - Екскурсії  по містах рідного краю
« Найкращі місця - для мого найкращого друга»
Екскурсія “Така близька і цікава  ЖОВКВА”
 
Центр Жовкви: ринок і парафіяльний костел. Літографія К.Ауера, 1837-1838 рр. З книги Єжи Петруса "Костели і кляштори Жовкви" (Jerzy T. Petrus. Kościoły i klasztory Żółkwi. Krakow 1994)
                               
                             Підготували Кузьма Тетяна, Васько Ольга 
                             гуртківці  краєзнавчого клубу ”Берегиня”
                          Великомостівського ЦДЮТ,Сокальського р-н
                        керівник клубу Луцьків Наталія Степанівна 
                                      тел. 0973428444 mostu_byt@i.ua
2014
Українське духовне та культурне життя творилося у складних політичних  обставинах ,  тому  часто об’єктивне  висвітлення  його історії було неможливим .  Кожна  нова  інформація  про місто , село , подію ,  людину –– віддзеркалення   України  в  мініатюрі . То ж не можна  забути  її, як не можна  викинути  із  життя  свого роду та держави події , що відбувалися на теренах  краю.
Метою  екскурсійного   маршруту :  є  зібрати  та  зберегти  якнайбільше  відомостей   про духовні  пам'ятки  рідного  краю , донести  історію  до юних  сердець , аби  міцним  був місток  від  минулого  до майбутнього , аби  не  загубити  цю  історію  серед  бурхливого  плину сучасного  життя . Важливо  проаналізувати  і  усвідомити  значення  історії  для сьогодення ,  минулих  і  придешніх   поколінь  та відновити  втрачені  відомості. Адже  пам’ятки  були і залишаються  джерелом   християнського  виховання  молоді ,  моральним  фундаментом .  Історія ,  давня   чи  не дуже , може  бути  сухою  і  нецікавою  ,  якщо   оперуватиме  лише  фактами,  а може   заструменіти  живою  енергією  людей ,  коли  буде перепущена  через  серця  і  долі.
Памятаймо! Хто не знає свого минулого – той не гідний свого майбутнього!
Представлена  робота – одна  із  багатьох  пошукових   робіт   вихованців               краєзнавчого  клубу , яка  мала за мету  навчити  дітей  самим  організовувати екскурсійні   маршрути  для  своїх  ровесників   по  рідному  краю . Розвинути здатність   дітей   сприймати   людське   життя  як  швидкоплинний  процес , після  якого  потрібно   залишити  по  собі   пам'ять.
Ця  тема  привабила   ще й тим  , що  не  завжди   варто   шукати   чи   їхати  десь  далеко  за  цікавими  враженнями  , адже  маємо  можливість  доторкнутись  до  святинь  , що  знаходиться   поруч з нами.
Дана  робота  є  продовженням   розробки  маршрутів  по  проекту   - Екскурсії  по містах  рідного  краю  - « Найкращі   місця - для  мого  найкращого  друга» , що реалізовується   гуртківцями   ЦДЮТ.
Вже  зреалізована  екскурсія  по місту Великі  Мости.
Вступ.( розповідь яку можна проводити їдучи по дорозі  до Жовкви )
…Інколи , проїжджаючи  повз  невеличке  провінційне  містечко , навіть  не підозрюєш , які  історичні  події  торкнулися  його  стін , наскільки  унікальні його  напівзруйновані  будинки  та  споруди — витвір  рук  великих  зодчих  і живописців…
Місто  Жовква  було  побудоване  наприкінці ХVІ-на початку ХVII століття. А у 2003 році  відзначило 400-річчя від  дня присвоєння йому Магдебурзького права — права на самоврядування, розвиток ремесел та вільної торгівлі, певну незалежність від центральної влади. Це право було надане Львову і багатьом іншим містам, але Жовкві в цьому переліку відводилося особливе місце.
Місто має дуже багату і цікаву історію , пов'язану з життям і діяльністю видатних історичних осіб ; приватна резиденція коронного гетьмана і канцлера Станіслава  Жолкевського та короля Яна ІІІ Собеського , військова ставка Петра І , місце народження та дитинства засновника української держави у XVII ст. гетьмана України Богдана Хмельницького.
Жовква це єдиний в Україні зразок збереженого ренесансного "ідеального" міста-фортеці , правдива перлина національної архітектурної спадщини.
Сьогодні на невеликій території історичного ядра міста , яке зберігає функції загальноміського центру , компактно розташовані дві пам'ятки містобудування , 55 пам'яток архітектури світового, національного та регіонального значення , дві пам'ятки садово-паркового мистецтва , 15 пам'яток історії.
…Коронний гетьман, канцлер Польщі Станіслав Жолкевський (з походження русин) родом із цих місць. Розпочавши 1594 року будівництво свого родового маєтку, гетьман і його дружина прагнули втілити ренесансну містобудівну ідею відомого італійського зодчого П’єтро Катанео про «ідеальне місто», у якому мають гармонійно поєднатися досконала архітектура, організація соціального життя та надійні оборонні споруди. Проектували і будували місто-фортецю Жолкевських відомі італійські архітектори.
Найбільшого розквіту  Жовква  досягла  в другій половині ХVII — на початку ХVIII століття (тоді вона стала резиденцією польського короля Яна III Собеського), коли опинилася в центрі європейських подій і вважалася одним із найгарніших  приватних міст-резиденцій Європи, важливим центром  розвитку мистецтва, культури, релігії та друкарства. У невеличкому, на півтори тисячі чоловік містечку , окрім королівського замку , було п’ять великих монастирів , єврейський релігійний центр із двома синагогами , унікальна школа художників та різьбярів по дереву... Славилася Жовква також гарною і пропорційною житловою забудовою , чудовими парковими ансамблями та оборонною системою — унікальне місто справді було неприступною  фортецею.
Півроку в Жовкві містилася ставка російського царя Петра I, саме тут він розробляв план походу на шведів. Тут затвердив і кириличний алфавіт, завдяки чому, можливо, і стала Жовква центром друкарства, який забезпечував друкованою продукцією всю територію нинішньої Західної України.
Після королівської  сім’ї  Собеських «ідеальним  містом» володів  литовський князь Михайло Радзивілл, але, вочевидь, не лежала до нього душа, оскільки вивіз звідти практично всі цінності.
Під час австро-угорського правління місто почало занепадати. Остаточно воно було зруйноване 1915 року, під час війни Австрії з Росією, коли Жовква кілька разів переходила з рук у руки, а потім була спалена. І хоча до початку Другої світової війни ця територія належала полякам, мало що змінилося в непривабливому вигляді мальовничого колись  містечка. Практично до 90-х років ХХ століття історична , архітектурна й культурна спадщина  Жовкви перебувала в забутті. Так , в унікальному парафіяльному  костелі Святого Лаврентія (пам’ятці світового значення), у якому міститься пантеон родів Жолкевських, Даниловичів та Собеських , був військкомат, а на території королівського  замку  квартирувала  військова  частина. Стояли  пусткою або ж були зруйновані інші архітектурні пам’ятки.. .Однак , попри «життєві» перипетії , місто все ж таки вижило і збереглося як цілісний історичний ансамбль із первозданним ренесансним плануванням. Це місто по-своєму унікальне не лише в Україні, а й у Європі. Дякувати Богові , що це вже починають розуміти. З 1994 року Жовква —  історико -архітектурний заповідник, до складу якого входять історичне середмістя (місто в оборонних валах) і Львівське передмістя.
Герб австрійського  періоду  має вигляд  розділеного  навпіл  щита, на  якому  зображені  половини гербів  Собеських і Радзивілів.
Сучасний герб: в золотому  полі  Святий Іван, що  тримає в правій  руці  золоту чашу, в лівій - чорну  змію. Одежа синя, плащ  червоний. Щит обрамлений декоративним  картушем і увінчаний срібною  міською  короною з трьома вежками.

            











Маршрут екскурсії  ( схематичний )
                   
Церква і монастир Різдва Христового о. Василіан
  (вул. Василіанська 4-6)

Парафіяльний костел Св. Лаврентія (пл. Вічева, 18)
 3
                                                        
                                                                                
 6
 4
5АААА
Micька ратуша
 (пл. Вічева, 1)
 






6А
 2
                                                                                                       Синагога (вул.
                                                                                                                                                                  Запорізька)
                                             5    Вічева площа
 7
 1
Замок (пл. Вічева, 2)
 






                                                                                        Початок екскурсії
Ансамбль Домініканського 
монастиря (вул. Львівська, 7)



 8
 9
Костел Св. Лазаря (вул. Львівська, 21)
Церква святої Трійці (вул. Св. Трійці)
 





              Закінчення екскурсії

Перелік екскурсійних  об’єктів:
1. Ансамбль Домініканського монастиря (вул. Львівська, 7)
2. Синагога (вул. Запорізька)
3. Церква і монастир Різдва  Христового о. Василіан
                     (вул. Василіанська 4-6)
4. Парафіяльний  костел  Св. Лаврентія  (пл. Вічева, 18)
5. Площа
5А. Міські  брами
6 .Micька ратуша (пл. Вічева, 1)
6 А. Пам'ятник-поховання  жертв  НКВС  (пл. Вічева, 1)
7. Замок  (пл. Вічева, 2)
8. Костел  Св. Лазаря  (вул. Львівська, 21)
9. Церква  святої  Трійці  (вул. Св. Трійці)


Додатки ( опис екскурсійних об’єктів )
 1.Ансамбль Домініканського монастиря  (вул. Львівська, 7) формувався впродовж  XVII-XVIII ст з високими  стінами  з амбразурами.
Ранньобароковий костел  було зведено  в 1655 році , за  моделлю неапольських храмів  на  кошти Теофілії Собєської . Келії звилися  в 1754-1792 рр. Живописець  К. Політинський       розписав  інтер’єри  храму  в 1913 році.
У 1995 році  костел  пересвячений  на  церкву  Св. Йосафата  греко-католицької  громади  м. Жовкви.
2.Синагога (вул. Запорізька)  збудована у 1692-1700 рр. і була свого  часу однією з найбільших і  найкрасивіших  у  Європі. В архітектурі  синагоги поєднуються  стилеві  пізньоренесансові  та барокові  елементи.   Це  єдина жовківська  будівля ,  на якій  збереглось  фігурне  завершення  фасаду- атик. Три входи у синагогу  обрамлені  пишними  бароковими  порталами. Припускається , що у будівництві  синагоги  міг брати  участь  Петро  Бебер, архітектор  польського  короля  Яна III.  В роки  другої  світової   війни  багато  оздоблений   інтер'єр  синагоги   був повністю   знищений.  Після часткової   відбудови  і до тепер  синагога  за  призначенням  не використовувалась.
   3. Церква і монастир Різдва Христового о. Василіан (вул. Василіанська 4-6) Наступний об‘єкт, що заслуговує на увагу, збудовані  протягом XVII-XX ст. Сучасний вигляд  церква  отримала після  перебудови 1901 року за проектом архітектора Едгара Ковача. Корпуси монастиря   збудовані  у др. пол. XVIII ст.,. З південного  боку  церкви зберігся  білокам'яний, різьблений  портал XVII ст. В 1934-1935 роках художник Ю. Буцмалюк виконав  настінні розписи церкви. Імовірно, за його ж проектом  зроблені  мозаїчне панно на фронтоні  церкви,  лави  , сповідальниці і ін. Тут зберігаються  мощі святого Партенія , чиє свято припадає на кінець вересня – початок жовтня. Храм – величний , з дуже  цікавим , дещо схожим на пелюстки  квітки  дахом , хрестоо-купольний  в плані , надзвичайно  просторий зсередини , прикрашений  багатими  розписами . Подвір‘я  церкви  вражає охайністю та мальовничістю . Квіти , доріжки , маленькі  ялинки – так і хочеться сісти і відпочити  серед  всієї  цієї  краси



4.Парафіяльний костел Св. Лаврентія (пл. Вічева, 18) збудований у 1606-1623 роках в ренесансовому  стилі. Новітнім  , як для храму  латинського   обряду , стало  хрестово-купольне  вирішення   його архітектури.  Створив  храм зодчий  Павло  Щасливий. Після  його смерті будівництво  закінчив  Амброзій   Прихильний. Обидва- італійці за походженням . Усі  фасади  костьолу  оформлені  пілястрами  тосканського ордеру. Костел  прикрашений  декоративними  фігурами  кінних  воїнів  та гербами . Головний  західний  портал  прикрашають  фігури  4 євангелістів  та 4 святих . Інтер‘єр  храму  багато  прикрашений , це  своєрідний  некрополь  магнатських  родин  Собєських  та  Жолкевських , виконані  одним з кращих  львівських   скульпторів   Войцехом   Зичливим  , та гданським  скульптором  Андрієм  Шлютером  ,через  що  храм  іноді називають   “маленьким Вавелем”.  Костел   належить   римо-католицькій громаді м. Жовкви.  Парафіяльний  костел с в. Лаврентія  - чи  не  головна окраса  Ринкової  площі.
Дзвіниця храму – це наша відповідь Пізі. Споруда , котра  свого часу була однією з замкових  башт,  має легкий  нахил , теж  падає,  як і відома вежа в Італії.












5. Тож  продовжимо   огляд  міських  цікавинок.
Ринкова  площа – традиційний  центр  суспільно –торгівельного   життя міста. Її територія  оточена  двоповерховими   житловими   будинками – пам‘ятками середньовічної  архітектури .  Під  арками  кам‘яних  галерей  колись  йшла жвава  торгівля.  На  всю Галичину  славились  вироби   місцевих   гончарів – керамічний   посуд та  кахл і для  печей. Не  менш  популярними  були  й місцеві  тканини.  В ХІХ ст. вони  постійно   експонувались  на  значних  промислових  виставках  у  Львові  та  Відні. А  жовківське пиво , виготовлене  за особливими , таємними  рецептами , конкурувало  з львівським. Ринкова  площа і зараз  лишається  центром  міста. Тут знаходяться  магазини та надзвичайно   цікаві  кав‘ярні , тут можна  просто відпочити , оглядаючи  чудові   історичні   пам‘ятки  навколо.

5 (А) Міські брами , що були  влаштовані  по периметру  міських  мурів , мали  класичний  вигляд  для того часу. Зараз  залишилась  цілою  лише Звіринецька  брама, яка побудована  у вигляді  тріумфальної  арки з красивим фронтоном
















6.  В першій  половині  XVII  століття , коли  забудовується   центральна площа   Жовкви  зводиться  міська  ратуша. Перша  ратуш а  Жовкви  до нашого  часу  не  збереглася . Відомо лише , що  розташована  вона  була перед  головним  в’їздом  в замок . Зараз  розкопали  на  центральній   площі  міста  фундамент  якоїсь  старої   споруди , але чи  фундамент  це  ратуші  історики  продовжують   сперечатися  , стара  ратуша  була  розібрана  через аварійний   стан  в 1832  році . На  протязі   рівно 100 років  бургомістр  з радниками  займали  один з міських  будинків  (нині – по вул. Львівський) ,  поки  не було  зведено  нову  ратушу.
Нинішня
 ратуша , що розташована  коло замку , була  побудована  в 1932 році  львівським  архітектором  Б.Віктором. На другому  ярусі  вежі  ратуші вмонтований  годинник  , який  відзначає  час боєм дзвону.
Поруч  ратуші – реконструйовані  середньовічні  каземати , зведені в XVII столітті





6 .(а) Біля ратуші знаходиться  Пам'ятник-поховання  жертв НКВС
У 1939—1941 рр. у Жовківському  замку  знаходився  районний  відділ НКВС, котрим було депортовано у Сибір  сотні  сімей українців і поляків, звинувачених у нелояльності до радянської  влади , а також  сотні  людей ув'язнено. У ніч за 26 на 27 червня 1941 року (за іншими даними , протягом 23—28 червня) , перед  захопленням   Жовкви  німецькими  військами, енкавеесівцями  було  закатовано та  розстріляно  більше трьох десятків ув'язнених  напередодні  мешканців   міста та навколишніх  сіл. Віднайдені в камерах та кількох  прихованих   ямах  на  території  та за мурами  замку понівечені   тіла  було  поховано  у  спільній  могилі  на площі  Вічевій , поблизу  замку.
7. Замок (пл. Вічева, 2) Жовква, як і кожне середньовічне  місто, будувалася по принципу  укріплено ї фортеці. Але не простої, а ідеальної. Взявши за основу проект італійського  архітектора  Б. Морандо (прямокутні  квартали, забудовані  двоповерховими  кам’яницями-близнюками), з Винників  творили Жовкву відомі львівські майстри Павло Щасливий, Павло Римлянин та Амброзій Прихильний. Головна увага приділялася замку (1594-1606). Це був чотирикутник  з триярусними  наріжними  баштами  та  в’їздною  брамою  в північно-східній стіні . По  периментру  мурів  розташовувались  бойові галереї зі стрільницями , а південно-західний  бік  було  пристосовано  під палац , прикрашений  відкритою  галереєю з аркадами . В підземеллях замку в 1610 р. сидів  полонений   Жолкевським    російський  цар  Василь Шуйський. Спочатку  жовківська  фортеця , посилена  наріжними  вежами , була повністю позбавлена  архітектурного декору . Тож той  ошатний  вигляд, в якому замок зберігся дотепер , споруда набула за пізніших реконструкцій. Поруч з замком , біля  підніжжя  гори , був  розбитий  чудовий  парк “Звіринець”, де в воль‘єрах  жили  серни та олені. Мисливські виїзди — улюблене  дозвілля  хазяїв  твердині: Жолкевських , їх спадкоємців Даниловичів , а потім  короля  Польщі  Яна ІІІ Собєського , який в 1674 р. взявся  за реконструкцію  замку. Жовква  перетворюється  на  королівську резиденцію.  Під час Північної  війни в фортеці  знаходилась  штаб-квартира російської  армії , а в 1706 р. тут довго квартирував  російський цар Петро І . Сюди в  1707 р.  приїжджав Іван  Мазепа. В 1741-1742 рр.  Михайло  Радзівіл, новий власник  замку,  доручає  архітектору  Антоніо  Кастелі  розширити  палац , прикрасити  портик  і сходи  скульптурами   литовських  та  польських  коронних  гетьманів.
З   кінця  XVIII ст. замок на два століття   потрапляє   в немилість  до Історії. Лише раз, в 1809 роц і, замок згадав  своє  славне минуле — коли в його стінах прохїодив   пишний  бал на честь Наполеона. В 1887 році  Артур Глодовський  стіни  , аркади , портик зі  скульптурами і одну з башт продав на... будівельні  матеріали. Немов цього мало, в 1915 р. фортеця  горіла. Коли місто  відійшло у 1939 р. до СРСР, у замку  влаштували   в'язницю . Пізніше тут  довгий  час (аж до середини 1990-х рр.)  стояла  військова  частина. Здавалося б , всі негаразди  жовківської  фортеці відійшли у минуле і за незалежної  України  пам'ятку  чекає  лише  процвітання . Й справді , жовківський  замок  поступово  відроджувався  з  руїн . На  його реставрацію було виділено  3 млн грн.  ,але  кілька  місяців фортеця  простояла... без дахів. Під час ремонту на  початку 2009  року  їх  зняли , Тож пам'ятка , яка з січня  по вересень  простояла без даху , почала замокати. Старовинна  ліпнина , просякнута  вологою , відколювалася  і опадала  на мокру  підлогу Тепер  замок в кращому  стані : його  принаймні  косметично  відремонтовано , при бажанні  можна  пройтися по дерев‘яних  галереях. . Незважаючи  на руйнування  часом і людьми ,  Жовківський  замок   вцілів . І,  звичайно , потребує  великих  зусиль  і коштів  для  відновлення . Цікаво , що  якоюсь  мірою  повторюється  історія . Жовква  відома ще й тим , що тут в І  половині  XVII ст. працював  єдиний в Україні  монетний  двір ,  де  з срібла  вдови   Жолкевського   чеканили   монети.

8. Костел Св. Лазаря (вул. Львівська, 21).  Історія   костелу Св. Лазаря  починається з 1624 року, на цьому  місці  стояла дерев‘яна   споруда,.
В 1627  році  при костелі  відкрили міський   шпиталь для убогих . У 1735 році   фундацією Якуба  Собєського зведено   муровані   будівлі   костелу  і шпиталю .  В 1861 році  у  відновлених  будівлях  ансамблю  відкритий   монастир  феліціянок  , який  діяв  до  другої  світової  війни . З  1994  року  в  будівлі   колишнього  костелу  відкрита   церква  св'ятого  і праведного  Лазаря  громади Української   Автокефальної  Православної   церкви.
9.Церква  святої   Трійці  (вул. Св. Трійці)  збудована  у 1720 році . Такого типу  дерев'яна  церква – тридільна , триверха – характерна  для наших теренів . Церква  має унікальний   іконостас   роботи  місцевих   малярів  та різьблярів  поч. XVII ст., який  містить  біля 50 ікон  . У 1970-х  роках    церква  була  відреставрована. З 1996 року вона у користуванні  греко-католицької громади м. Жовкви.

                                       Висновок.
Закінчення  екскурсії . Хоча  пам’ятки  у Жовкві  суттєво  постраждали  за минулі  століття , саме містечко зберегло свій неповторний колорит невеличкого  провінційного  міста  XVIII століття . Пояснити це можна тим, що поляки дуже поважають  Жовкву , як колишню  резиденцію  короля  Яна ІІІ Собеського  , особи легендарної  в  польській  історії . На протязі  того часу , коли  Жовква  входила  до складу  Польщ , та і  у  Австро-Угорський період , поляки  старались  зберегти  історично-архітектурне  ядро  Жовкви.
Та  як  завжди , для  любителя , найважче  розповідати  чи писати про те , що подобається  найбільше . А ще  коли  описуєш  не один окремий  об'єкт – скажімо , замок , костел  чи  монастир , - а ціле  місто з масою  старовинних будівель , одна краща за іншу , і все таке  гарне , затишне , справжнє... і  про все  хочеться  розповісти  другові  , але  тоді розумієш , що  навіть найцікавішої   інформації  може  бути забагато , і  варто  про деякі  факти сказати “…. А  про це розповім   наступного  разу , коли  знову  повернемося до цього  загадкового і  незвичайного  містечка “.

Джерела  інформації:
1. Jerzy T. Petrus. Kościoły i klasztory Żółkwi. Krakow 1994)
2.http://uk.wikipedia.org/wiki
3. Історія міст і сіл Української СРСРст. 748.